Зв р

Звірі


Я — Макарій, і Фелікс, і Герій,
Троє нас, християн,
потайком ми дивились,
Як левиця, розсердившись
на злих тарсян — гризла двері:
Перед тим на піску на арені
мирно лащилася до трьох мучеників-християн,
Там лежала... Було чудо.
Христовою силою.


— Відчиніте левиці!
Уже й двері зламались!! —схвилювався
народ,
І стовклись, й закричали...
Ба! й ведмідь —
він роздер вже трьох нехристиян —
Лизав рани Тараху, і Прову, й Андроніку!
Товксь народ — всім вже п’яний...


— Терентіан! — крикнув звір той,
Проконсул, — Терентіан! кінчай всіх,
бо народ вже йде за християн!


Й тих — Тараха, і Прова, й Андроніка —
розсікли.
Ми до самої ночі молились, ховались,
не йшли...
Потім — гах! грім і блискавка, й буря,
і — землетрус!! й воїни — утекли...
І три свічки, — три зірки —
де святі — і ми їх взяли.

 
У печері — по другий бік згір’я —
заклали, сховали.
І три свічки небесні! Ох! —
їх десь не стало...


...Я — Макарій, Фелікс і Герій,
Хочем тут звікувать:
І зарийте нас теж — в тій печері.