Сл пучо-б ле. Поема

Сліпучо-біле
Поема

1

Джміль просто любить —
більш дельфініум
лаванду
обрієту
Боже, що капнеш
на уста поету?

І не на мене
хай на Тебе
все зважа
і пахне і гуде
невидимий весь
урожай...

І ранок вилізе —
це я
увесь махровий...
і як провестись
мимо серця сірникові?..

Опилювачів —
притягає більш просте
й Бог вироста
й нарід росте
 і Ти — про  т е

А ти приткнись, слово,
на ганок
хай святи;ть
Божественне відчиня стамни —
Божественне осідла ранок!..
Бо — густий
 
2
Слово летюче
осідлає ранок
і додаткову вартість
творить Бог
в воді, в землі, в зерні,
ув молоці, в меду...

який допитливий
           чистий світанок! —
де мовить слово
там медом доторкає Дух!

Ось і кладу
            кладу
золоті зливки
начал висо;кості:
добридень!
ми в добрий день,
Бог відкриває в слові  т е
щ о  — йде

3
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
                в тіло.
Бачило око:
бачило око
а от як розвертається
                широко!

Бог створив вартість!
Бог створив світ —
                не задля жарту.
Всесвітня додаткова вартість...
 
4
Господи! як втрачають —
це слово
єдину для всіх перепустку
в готовність!
Доходьте, квазари.
Люблю я хазарів.
Не стало хазарів.
Вони махлювали з юдейством,
воно ж махлювало —
про Божую вартість!

А слово — про повність,
в десятому віці — хазари...
а Дух Свят — у віці,
в такім чоловіці,
а вічнеє— слово!

Злітайтесь, пульсари...
Божеє слово — крилате
бере
ніхто бо не вмре
це Вічність...

сире — то сире
воно струмувало у царських палатах...
А слово із Бога —
як з золота Божого:
                додана вартість...
Без Бога —
не може створити
ніхто і нічого.
О Світло і Сило!
в затемнених окулярах —
«нерозумні галати».
 
Не лиши моє слово ударів —
Не лиши мене, Боже,
цих блиска;вок з усюдів!
інакше то волочитимуть
як світильник — в електротеатрі
в палючій пустині
де вихід — обличчя
ніби в верблюдів...

Господи! якщо я
вже зібрався за інших
молитись — це як в саду
красти! —
не лиши мене
хоч оливків — і блискавичного!
чуда!..

Сило! я без Тебе не буду!

Бачиш наразі:
як мене не тисни
я люблю!
як це в слова оазі? —
і я сміх на виході зміг
істочити?
може, я ще в нечистім, Боже,
слід від мене всім
відпочити.

5
Або ж я золотію?
золото —
Бога серця мого!..
не маючи зовсім нічого
створюю після сонця цю
найбільшу додаткову вартість!
 
мене можуть полюбити
мене можуть розібрати
на афоризми —
на втягаючі до струменю Бога
жарти!

Одне Боже слово, що кругодіє
серце виймає
цілує-цілує
ще й молодіє!! —
а хто цього вартий??

Кому є без слухань?
я не торгую
нема слухань? — нема
і події!
хто де без плати діє?

Словом ви? — торгуєм?
я не торгую!

Я літаю де хочу
замуровані в локулах —
ті вже в Дії!
може, і без події...
але я літаю і молодію! —
це слово Слова в віках! —
              діє!!

Ось це в глибині —
Слова Царство!!!
я Його образ
Бог — Першообраз,
я в росі Духа —
і я молодію
сядем за парти?
 
пече таке Сонце?
є ніжність?
я в вашім серці підсніжник...

сотні тисяч років!
але Він — Бог!
Він збирач блага — вартий!!

Мільйонноокий!

Втримують всіх —
із двох узаконених зол,—
з капіталізму і соціалізму?
а ви в ніжність
як серце свіже —
в Божу любов і в ніжність:
роса Духа — свіжість!

Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
                в тіло

можем прийти 
до просвітлень в гармонії
Він все знає
і хмарами путь, в яку слід, —
прикриває.

Дорожня є карта!
Він створює — свіжість,
я в вашім серці підсніжник!!
Бог створює — вартих.
Смирення — і ніжність.

Бог — вічна вартість!!

05.08.2016, свято
Почаївської ікони Божої Матері