Война, пригнула ты меня... Иван Коваленко

"Війна притиснула мене..."

Війна притиснула мене,
Як віз травинку край дороги,
Та сонце глянуло ясне,
І я зіп’явся знов на ноги.

Я кожну ніч пишу вірші,
Читаю книги, в далеч лину,
Вивчаю мови я чужі
І йду вперед я без упину.

Такий ось я. В далекий край
Зове мене незламна воля.
А як впаду, то що ж, нехай, –
Така була у мене доля.

Колись приїду я в село
На рідних нивах побувати.
Ми вип’єм чарку, як було,
І довго будем розмовляти...
--------------------------------
«Война, пригнула ты меня…» И.Е.Коваленко

Война, пригнула ты меня,
Как воз - травинку у дороги.
Но вижу вновь сиянье дня
И поднимаюсь вновь на ноги.

Я по ночам стихи пишу,
Читаю книги, вдаль лечу я.
Чужою речью я дышу
И лишь вперёд идти хочу я.

Такой вот я. В далёкий край
Зовёт несломленная воля.
А коль не попаду я в Рай –
Что ж, значит, это – моя доля.

Когда в село я возвращусь
По нивам походить родимым,
С друзьями чаркой угощусь
И с другом запою любимым…

(28.05.2017)