Утрата
(Сонет)
Тепер для мене це уже як фільм,
що вилучений він з кінопрокату,
а я до смерті мушу пам’ятати,
допоки до кінця не дійте мій.
Ділили долю ми, як хліб і сіль,
що аж занадто в нас була строката.
Літа минули. Щонайвищу втрату
сприймаю досі крізь нестерпний біль.
Часом від нього ніби сам не свій.
В житті з тобою мав я так багато.
Тому й було мені воно як свято.
Тепер лиш спогадів жальливий рій.
Жали мене, мій рою, не жалій.
Однак медів від тебе вже не мати.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
Потеря
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117052806941
Свидетельство о публикации №117052806941
Рецензии
