Майорять прапори за вітрами
Кольорами знебарвлених смуг
Пан Вербицький лунає над нами
В серці спроба одвічних потуг:
Полюбити країну безмозку
Ту країну що серцем живе
де Дніпро не сприймає прозу
Як скажений віршами реве...
Де поля не сприймають отрути
Як могили під рапсом - мовчать
Де церкви неодмінно чути:
Там де школи - не школи, а вчать
викладають уперто і пильно
щоб завчили до дошки труни:
Україна велика і вільна,
Тут народ не сприймає війни.
***
© Copyright: Ломтева Инга, 2017
Свидетельство о публикации №117052705145
Свидетельство о публикации №117052705145
Рецензии