Вновь в лесу. Иван Коваленко
Я знов у лісі... Став... Шумлять
Дуби, і сосни, і ялини,
І світла радість в душу лине,
Щоб з серця біль і тугу знять.
Привіт, зелені! Я прийшов
Напитись вашим ніжним шумом,
Віддатись знову чистим думам,
Між вас знайти свою любов!
Я пережив тяжкий той час,
Коли не бачив вас роками,
А сосни вітами-руками
Мене все звали: “Йди до нас!”
І я прийшов! Приніс привіт
Дубам, березам, соснам, кленам –
Усім, шумливим і зеленим,
Усім, хто звав багато літ.
Я вашу зрозумів німу
Шумливо-радісну розмову,
І кожне дерево я знову,
Як друга, ніжно обійму.
До вас прийду я знов і знов –
Узимку, літом і весною
Аж поки сам зросту сосною,
Щоб з вами жить в красі дібров!.
---------------------------------
«Вновь в лесу» Иван Коваленко
Я вновь в лесу… Вот пруд… Шумят
Дубы и сосны, и берёзы,
И светлые родятся слёзы,
Чтоб с сердца боль и темень снять.
Привет, зелёные! Я вновь
Сюда пришёл напиться шумом,
Отдаться вновь хорошим думам,
Меж вас найти свою любовь!
Я пережил тот трудный час,
Когда не видел вас годами,
А сосны ветками-руками
Всё звали: «О, дойди до нас!»
И я пришёл! Принёс привет
Дубам, берёзам, соснам, клёнам –
Им всем, шумящим и зелёным,
Им всем, кто звали много лет.
Я шёпот смог понять немой,
Шумливо-радостное слово,
Мне каждый ствол, как друг живой,
Их нежно обниму рукою.
Я к вам приду и вновь, и вновь –
Зимою, летом и весною,
Пока не вырасту сосною,
Чтоб лесу дать навеки кровь!
(26.05.2017)
Свидетельство о публикации №117052609076