Сльозинка мала, а скільки висловила,
з Душі скотилася в потоці швидкому.
Сльозинка мала усередині скупчилася,
і усім невисловленим, як з гір, спустилася.
У ній сокровенне, в ній наболіле,
у ній незабутне, і не згоріле.
Кришталик мій скривджений,
з Душі звалився,
росинкою сріблястою істини,
невисловленою жалістю серця.
Ти сили дай, щоб в житті вистояти.
Воно важке, воно жорстоке,
воно без правил, в потоці вогняному.
Усе наболіле - згори до тла,
а те, що не дотліле, хай покриє мла.
Сльозинка мала...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117052606494
Свидетельство о публикации №117052606494
Рецензии