Добіжить колись кінця моє буття,та озирнувшись:
Бачу жінку в лаврі Почаївській з вогником стеариновим,
Та розливається каяття бордово-малиновим.
В спогадів двері все стукаю,стукаю-
Чолом б"юсь,серцем криваво.
Час-судія скажи:-В любові останній винний,не правий?
Проминають літа в повсякденній колотнечі.
Виміру часу не має,не знає любов та свята-
На жаль, в життя подарунком прийшла лише надвечір...
***
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117052507119
Свидетельство о публикации №117052507119
Рецензии
