Жила сім`я з трьох чоловік, та ще батьки старенькі.
Такі безпомічні, сумні при діточках рідненьких.
Бо не хотіли діти із ними разом жити.
Сварили все за чистоту, за їх наївну доброту.
І от пройшло немало років, підріс онук
І зрозумів політику своїх батьків.
Й задумався як проучить і доброти батьків навчить.
Отож : Сидить хлопчина літ семи видовбує щось з доски.
Такий задумливий, тихенький.
Підходить батько і питає, що робиш ти рідненький?
Та це ж корито із якого мої ви батько й ненько,
Я буду їсти вам давать,як будете старенькі.
Із того часу до батьків стали уважні діти.
Спасибі внуку, що навчив, як шанувать своїх батьків
Спасибі за науку.
Благодарность за науку
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117052506402
Свидетельство о публикации №117052506402
Рецензии