Платон Воронько В Средиземье за Босфором...

В Средиземье за Босфором,
Где Гостинные Пиреи,
Ходит ночь под косогором
В синей звёздчатой киреи.
Славно радостное море
Ей полощет ноги белы.
Сколько ласки в ясном взоре,
Сколько стрел в том теле белом.
Но не ночь -
То мать-вдовица,
Онемелая от горя,
Издавна уж ходит к морю
Эллинов всё ищет лица.
Не плывут мужья с сынами
Из троянского похода.
Вновь рассвет под небесами,
Ночь ныряет тихо в воду.
Возвращаюсь я в Афины,
Где отель зовёт к покою...
Вижу маму возле тына,
Что над Ворсклою рекою.

кирея - кафтанчик, лисий тулупчик

 
В Середзем`ї за Босфором,
У гостинному Піреї
Ходить ніч під косогором
В синій зоряній киреї.
Тепле море мармурові
Їй полоще ноги білі.
Скільки ласки і любові,
Скільки стріл у неї в тілі!...
То не ніч -
Вдовиця-мати,
Онімілая од горя,
Здавна ходить виглядати
Рідних еллінів до моря.
Не пливуть сини і мужи
Із троянського походу.
Запалив світанок ружі,
Ніч пирнає в тиху воду.
Я вертаюся в Афіни
До гостиниці глухої...
Бачу матір коло тину
Над ворсклянсmкою сагою.