Платон Воронько Кем ты вырос - явором иль буком

Кем ты вырос - явором иль буком,
Может, клёном со звездой на шапке,
Друг мой, похоронен что за Бугом
Вместе с пулемётом на тачанке?

Бомба с неба... Прилетели кони,
Раны от осколков, и упали.
Корчились туманы на болонях,
На коней смотрели и молчали.

А они заплакали кроваво,
Умерли. Молчание утраты.
На обрыве вновь пробились травы.
Вскрикнули салютом автоматы.

В редколесье поле, птичьи звуки.
Кузнецов сверкает тонкий абрис.
Кем ты вырос - явором иль буком,
Может клёном со звездой на шапке?


Ким ти зріс - чи явором, чи буком,
Може, кленом з зіркою на шапці,
Друже мій, похований за Бугом
Разом з кулеметом у тачанці?

Бомба з неба... Прилетіли коні,
Зранені осколками, і впали.
Корчились тумани в оболоні,
Ми нічого в коней не питали.

А вони заплакали криваво
І померли. Що вже їм казати.
Тамували урвище отави.
Зойкнули салютом автомати.

Рідколіссям заквітчались луки.
Коники у золотому танці.
Ким ти зріс тут - явором чи буком,
Може, кленом з зіркою на шапці?