Лина Костенко. Моя любовь! Я перед тобою

Моя любовь! Я перед тобою.
Бери меня в свои святые сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
Не обмани и крыл не подломи!
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином,
не пагуби то, для чего живу.
И подари мне над дорогой тополиной
солнца великого вековую булаву.
Не дай запутаться мне в мелочах,
Не разменяй и на ухабины дорог,
а то перевернутся кости, прах
в гробницах гордых прадедов моих.
У них была любовь, как у меня,
и от любви им становился тёмным свет.
И жены им хватали стремена,
но всё напрасно - только до ворот.
А там, а там... Жестокий рокот боя
и звон мечей до третьей до весны...
Моя любовь! Я перед тобою.
Бери меня в свои святые сны,


Оригинал:
Лiна Костенко.
Моя любове! Я перед тобою.

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.