Похмура тінь мотузку тягне
Тривога вічна на обличчі,
Наступний крок тяжкий як відчай,
У грудях жах і колотнеча,
Збиває вітер з ніг і шепче,
Слова омани і погроз.
Земля окутана туманом,
Мерців пробуджує і рани,
Кістки, що злизані червами,
Весь світ пробуджують в кошмарі.
Хтось руку тягне із пітьми,
Потворі душу довіряє,
А за спиною лише гріх,
Сувору пісню завиває,
Де тінь похмура тягне вниз,
Слизька мотузка обірветься,
І ти залишишся на дні,
У темряві ховати очі.
Похмура тiнь мотузку тягне
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117052300314
Свидетельство о публикации №117052300314
Рецензии