Входи, чтоб отдохнуть... ст. Маргариты Метелецкой

http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
текст оригинала:
        Нічної зваби торжество
        Струмує в стомленому тілі...
        І тільки сумніви несмілі
        Крадуться в стишене єество...

        Звершив гармонію, любов
        Спить в поцяткованій квартирі...
        І, заціловані, у мирі
        До ранку губи змовкли знов...

        Заснула й Неба благодать ,
        Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
        Лиш очі Бога сумносині
        Лишились у журі ридать

        Над людством , де кипить розбрат,
        Де панування зла, зневіри ,
        Що зацькували Землю сіру,
        Закривши вхід до райських врат ...

        А я - відкрию Богу дверці :
        Ходи, спочинь ... в моєму серці

Ночной прохлады торжество
Струится в истомлённом теле...
Сомненья тихо, еле-еле
В моё крадутся естество...

Создав гармонию, любовь,
Уютно спит в моей квартире...
Мои уста заснули в мире -
Слова до Утра смолкли вновь...

Уснула Неба благодать,
В тени запрятавшись поспешно...
Лишь Бога синие глаза
Рыдать остались безутешно

Над миром, где на брата - брат.
Где зло, безверье и унынье,
Грозя погибелью отныне,
Стеной стоят у Райских врат...

А я открою Богу дверцу -
Найдёшь покой в моём Ты сердце!