Ходи, спочинь... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
 
Ночь. Обольщенья торжество
Вдруг вспыхнет в утомлённом теле.
И лишь сомнения несмело
Жгут покаянно естество…

Но всё в согласье, спит любовь
В уютно убранной квартире.
И, зацелованные, с миром
Уста до Утра смолкли вновь.

Заснула Неба благодать,
Упрятавшись в тенистой стыни...
Очам Господним грустно-синим
Осталось только лишь рыдать

Над миром, где царит раздрай,
Где зло господствует, безверье,
Что извести готовы Землю,
Закрыв  дороги  в светлый рай.

А я открою Богу дверцы:
Пусть отдохнёт в моём Он сердце!

        Оригинал

        Нічної зваби торжество
        Струмує в стомленому тілі...
        І тільки сумніви несмілі
        Крадуться в стишене єество...

        Звершив гармонію, любов
        Спить в поцяткованій квартирі...
        І, заціловані, у мирі
        До ранку губи змовкли знов...

        Заснула й Неба благодать,
        Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
        Лиш очі Бога сумносині
        Лишились у журі ридать

        Над людством , де кипить розбрат,
        Де панування зла, зневіри,
        Що зацькували Землю сіру,
        Закривши вхід до райських врат ...

        А я - відкрию Богу дверці:
        Ходи, спочинь ... в моєму серці!