Минуло стільки літ і зим,
Що годі й підраховувати,
А ти крізь зуби процідив -
Із точністю до коми.
Як довго ми не зустрічались -
Що майже неймовірно,
А ти підлив - до чашки чаю,
Теорію ймовірності.
Побачила - і в серці втіха -
І спогади - вернулись,
А ти сидиш - цукор розмішуючи,
До тисячних округлюєш.
Як було добре нам удвох -
По вартості середній -
І по ціні, що подорожчала -
З останніх посиденьок.
Та ні - не те, щоб зазвичай,
Давно плачу за себе -
Занадто чорним вийшов чай,-
А кофеїн буденним.
Минуло стільки літ і зим,
Чи варто чи неварто,
Напевно, знов зустрілись ми -
Щоб все підрахувати...
Минуло
© Copyright: Хохол Хохотович, 2017
Свидетельство о публикации №117052105838
Свидетельство о публикации №117052105838
Рецензии