Потухли очі,
у них немає вогню,
запали лучину
у серці млосному.
Життя "гра",
так, так, "гра",
але виграш на одного
з мільйона.
Тужить Душа про втрачене
і безповоротне.
Било Життя по-лицю
на отмашь, в прямому і
переносносном сенсі,
кожним прожитим днем,
не шкодуючи.
У чому провинилася так,
навіть запитати не смію.
Я на початку довгого шляху,
адже не знаємо,
як Життя нас розгорне,
бере нас без попиту у свій оборот.
Все одно, що мені в Житті
призначено, адже практично давно
краще загублене,
навкруги тільки її "праведна" брехня,
та море втраченого.
Не балувала вона мене,
не намагалася захистити
від злого погляду і ворога.
Потухли очi...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117052102379
Свидетельство о публикации №117052102379
Рецензии