Крупи

Перевесло
 

Пішла старенька до крамниці,
Крупів докупити.
Хоч і пенсія мала,
Треба ж якось жити!

Вже півроку не ходила.
Бо  на ноги впала .
Так крутило і боліло,
Аж світом занудила!

А сьогодні, вранці встала,
Помолилась богу,
Узяла свою "кравчучку"
Та зібралася в дорогу.

Вийшла вона на подвір'я,
Голуби воркують.
Десь щебече соловейко,
А земля - квітує!

- Як же гарно! Боже милий!
- На цім світі жити.
- Хіба можна оцю землю,
- Оце небо, оці квіти, не любити?!

Пригадалося дитинство,
Як корови пасла.
Лиш під вечір поверталась,
Щоб загнати в ясла.

А як трохи підросла,
В полі працювала.
Там Івасика зустріла.
Та  війна забрала.

Вдруге, вийти не змогла,
Зраджувать не вміла.
Бо Івасика свого,
Дуже вже любила.

Так , незчулася стара,
З думами отими.
Як в крамницю увійшла,
Й стала під дверима.

Роздивляється, стоїть,
На людей хороших,
Ті - самі беруть товари,
А виходять, платять гроші!

Ось і гречка, і пшоно,
Рис, вівсяні крупи.
Все, що треба  щоб жилось ,
Без біди і муки .

Вже насипала культури,
У торбинки свої,
Та зненацька погляд впав,
На ярлик з ціною.

Підізвала продавця,
Показує цінник,
Оту кому, що на ньому,
Треба в ліво переносить.

Посміхнувся продавець,
- Дивна ви бабусю!
- Все там правильно стоїть,
- Узяли товар, і йдіть
- Оплатіть у касу.

Якось доплелась до каси,
Гроші заплатила.
Усю пенсію свою,
На крупах залишила.

Якщо можна на ті крупи
Такі ціни мати!
То зробіть нам європейські
Пенсії й зарплати!
 9.07.2016 року


© Copyright: Перевесло, 2016