У великім любовнім єднанні,
Спалахує зірка на небі,
Моя мені тільки й сяє,
Та більше нікому не треба.
Веде моя зірка по світу,
Освітлює шлях,та стежини,
Щоб я позрізав грибочки,
Чи то позбирав ожину.
Продовш життя захищає,
Від люті,та злоби ворога,
Устояти допомагає,
Як що зачеплюсь за порога.
Якось лежав при долині,
Зірку свою виглядав,
То,як живеш у верховині,
Лагідно в неї спитав.
Вона посміхнулась,блимнув,
Добре,сусіди чуттєві,
Лише Волопас затиснув,
З Андромедою сварки життєві.
Та Марс войовничий лютує,
Хоче крові, та смерті,
Зброю страшенну готує,
Війну починає відверто.
Тебе ж я весь час захищаю,
Роби свою справу земну,
А як злетиш вже до неба,
Я з нього вмить упаду.
З1ронька моя
© Copyright: Виталий Костылёв, 2017
Свидетельство о публикации №117051905842
Свидетельство о публикации №117051905842
Рецензии