Півень вранці горлопане,
Шию витяга з свого жупана,
Прокидається вся родина,
Бо на дворі вже шоста година.
Півник ліче всі години,
Починає з темряви,зустрічає днину,
Хозяїн вдячний сипоне зерна,
Той сам не з`їсть,та курочок чека.
Покаже дзьобом де лежить зерно,
А сам відійде під вікно,
Навколо піде,їх охороняє,
Що не з"їдять вони,він дозбирає.
Чарівне пір"ячко,барвисте в нього,
Ще й хвіст веселкою горить,
Страшенні шпори,сильне дзьобо,
Як войовничий охоронець він стоїть.
Півень чужий до двору завіта,
Піде страшенна поміж них війна,
Пір"я летить по всій окрузі,
Цей переможе, бо він дужий.
А переможений від двору відбежить,
Повернеться ,та щось там прокричить,
А переможець крилами хлопоче,
Ку-ка-ре-ку, чи може, ще хто битись хоче?
П1вник
© Copyright: Виталий Костылёв, 2017
Свидетельство о публикации №117051905591
Свидетельство о публикации №117051905591
Рецензии