Літа проходять, дні минають,
А в серці туга і журба.
Як тяжко жити нам у світі,
Без Бога в серці й каяття.
Пливуть хмарки у яснім небі,
Минають дні, їдуть роки,
Не одинокі ми у світі,
Космічна даль не пустота.
Марс підійшов в притул із неба,
Мов подивитися на нас,
Та й вирішити нашу долю,
Щоб пожили де котрий час.
Марс!
© Copyright: Ольга Красношлык, 2017
Свидетельство о публикации №117051903746
Свидетельство о публикации №117051903746
Рецензии