Що було, вже загуло,
жалітися не буду,
але й нічого не забуду.
Триває Життя -
стежина Земна.
Скільки пройдено кілометрів,
а як завжди не достає
декілька метрів,
щоб щастя знайти...
Життя, як буревій,
з корінням вириває,
а потім ще й питає,
виживеш чи ні?
Душа стерпить все,
вона вічна, довготерпима,
Війною, як вижатий лимон
зомліла.
Серцю дає наказ -
любити все і всіх повсякчас.
А воно, коли вдається,
а коли не дуже ,
зціпиш зуби від болі-стужи.
Що раніше радувало,
тепер не чіпляє.
Наш внутрішній голос -
безмовний язик серця.
Істина - блаженна пісня
всередині нас,
молитва без слів,
прагне закинути
промінець сонця
в наші серця,
оберігає нас до кінця.
Було i загуло...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117051803668
Свидетельство о публикации №117051803668
Рецензии