До Дня пенсіонера!
Старечі кості вже ніщо не гріє,
Ні жар вогню, ні полум’я кохання,
В смутних думках лиш спомин
Споглядання, минулих юних літ.
Колись було: серце вогнем палало,
Очі іскрились променем любові,
Кров в жилах бурно пульсувала,
Міць почувалась в усій статурі.
Завбачлива природа мудро все нам поділила:
Дитинство, юність, зрілість і розумна старість.
На кожному відрізку цього шляху,
Відчули ми всі радості життя.
В дитинстві, як метелики безтурботно літали.
У юності – потрібні знання добували.
Зрілість прийшла: з нею діти, турбота,
Старість – спочинок від всієї роботи.
Присвячую довгожителям планети-Земля!
© Copyright: Ольга Красношлык, 2017
Свидетельство о публикации №117051810245
Свидетельство о публикации №117051810245
Рецензии