Увібрана в шипшиновий вінок,
Замість шикарних суконь в позолоті,
Вона кружляла в темряві. Танок
Все рвався ввись, і завмирав в польоті.
І тільки зграя світлячків малих
Так ніжно огортали голе тіло.
І світ застиг – і з світом я застиг,
Лиш тільки в грудях почуття горіло.
Той дивний стан. Немов зійшла з небес,
Неначе Мавка у полоні ночі.
Я вірив в те! Хоч виріс із чудес,
Та не відводив ні на хвильку очі.
Це дивна ніч. Неначе просто сон.
Ти не спиняйсь, прошу, ні на хвилину!
Твоє волосся – найбіліший льон,
А в ньому – квіти літньої шипшини.
Мавка
© Copyright: Ольга Гала, 2017
Свидетельство о публикации №117051701550
Свидетельство о публикации №117051701550
Рецензии