Вже мама виплакала очі
І замість сліз тепер лише роса…
Частенько бачить сни, мов поторочі,
Посивіла вже від журби коса.
Нема вже сліз, але вона голосить,
Щемить у серці, болю меж нема…
Щоб син вернувсь… Бога молить-просить,
До неба руки немічні здійма.
Голосить мама, молиться, зітхає,
Та вірить щиро: син її живий…
Щодня надію у душі плекає
І хрест несе, свій хрест життя важкий.
Вже сліз нема – лише любов до сина:
Безмежна, вічна матірна любов,
Та ж він в неї лиш одна дитина…
І замість сліз – лиш стогін, щемкіт, кров.
16. 02. 2017.
Вже мама виплакала оч
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117051609956
Свидетельство о публикации №117051609956
Рецензии