засихають впавші зірки,
моря, твої океани тонуть в собі.....
милості такої бери не бери,
загрібаю руками,стертими до гидкої смоли.
я смола....
чорна,липка, огиди не передати,
втягую в себе і змушую дохнути всіх, хто побачив їм бажаний блиск,
мій бажаний, мій Василіск.
тримати поряд,неначе коня гнуздати....
необдумано стати чужим на поріг,
стукати, стукати, ламати голову,
стомлена, зморена,
і холод заміщений голодом...
куди сорому там як гола вся?
десь всередині гола, не бачити відчаю,
заховати всі знаки, сліпа поволока на вікнах,
чи очі вже нею закрито?
тшшшшшш
моє лихо....
тиша
© Copyright: Пламя Восьмого Круга, 2017
Свидетельство о публикации №117051609345
Свидетельство о публикации №117051609345
Рецензии