і вся похмурість перетече в мої океани,
а згодом випарується до зірок.
твоя назавжди, що б там не сталось,
пробач, що не зробила раніше крок.
у голові суцільні сліпі лами,
пустила їх нарешті у життя.
в мені їх більш нема,
прозріла малість,
неначе все чекала твого каяття.
твоя,твоя, твоя....
ми вічність разом,
ми зламаєм світ,
якщо Земля холодна стане,
запалимо мільйони нових Сонць.
ти ж знаєш, ми не перестанем...
***
© Copyright: Пламя Восьмого Круга, 2017
Свидетельство о публикации №117051609320
Свидетельство о публикации №117051609320
Рецензии