тепер моє море - велика брудна калюжа,
яка відганяє всіх запахом тухлої риби.
хтось втік... ну і мир з ним,
буду ложками носити туди воду,
поливати себе,наповнювати.
десь на повну,по самі вінця
і так,щоб з кінцями.
і так,щоб більше не думалось.
в когось простуда десь,
хтось прямує до свого забутого.
почекай кінця лютого,
дочекайсь, доки світ перестане горіти,
доки пальці проникнуться інеєм..
грій не грій їх, пора до клініки.
час уже не помітний,
час літає за межами дійсного,
все засохло чи висохло,
припинило терпіти невдячності.
в голові тільки кроки.
наче й лячно,
мій світ завжди до мене жорстокий....
висохший океан
© Copyright: Пламя Восьмого Круга, 2017
Свидетельство о публикации №117051609291
Свидетельство о публикации №117051609291
Рецензии