З очей зрадливо покотилася сльоза,
У грудях біль і дихати так важко...
Настав той час, коли залишилась одна,
Нарешті зняв свою Ти маску!
Для Тебе це була всього лиш гра,
Де кожен новий хід був за Тобою,
Наївно виглядала я Тебе з вікна,
Зі смутком в серці, а в душі з журбою...
А Ти гуляв, радів і розважався,
В гучній компанії проводив ввесь свій час,
Ти все ще вірив й щиро сподівався, -
Ніщо не зможе розлучити нас.
Та випадок, то долі подарунок,
Він розставляє крапки по місцях,
Лиш залишає в пам'яті малюнок,
І біль, яку не приховаєш, у очах!
Цій грі кінець! Всі козирі в моїх руках.
Просив реванш, та двічі я не граю,
Тепер в Твоїх очах помітно страх,
Бо попрощався ти з юнацькою любов'ю!(с)
Це була всього лиш гра!
© Copyright: Оксана Бажан, 2017
Свидетельство о публикации №117051606900
Свидетельство о публикации №117051606900
Рецензии