Привiт з минулого

Минуле неочікувано в гості забігає,
В той час, коли Його ти зовсім не чекаєш.
Про себе з усмішкою на обличчі нагадає,
І знов біжить, із поспіхом кудись зникає...
А у душі немов бушує океан,
В полон якого захопив туман.
В картинках спогади заметушились,
І почуття, що десь далеко затаїлись...
Так важко цю стихію вгамувати,
Вихід один - терпляче забуття чекати!


Рецензии