«Меня неверным другом не зови…»
Вильям Шекспир. Сонет 109
Невірою своєю серце не тривож мені,
Коли в далечині, в розлуці я, без тебе.
В душі жорстокі муки чуть мені не треба,
Такі, що начебто лиш тільки рани в ній одні.
Кохання кров гірською річкою, мов вир,
Де б не бродив - думки, що я тебе побачу.
Без тебе день — для мене цілий рік неначе,
Лише про тебе в серці мрії, ти повір.
Можливо, був покірним я, був в пристрастях слабкий,
Але, клянусь, моя душа честь не губила.
Якби ти знала, у любові яка сила,
В далечині до тебе жар кохання мій який!
Нема нічого у житті, дорожче тебе,
Завжди зі мною будь, прошу, молю я небо.
Сонет 109 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117051506735
Свидетельство о публикации №117051506735
Рецензии