Вітер заплітає вербам коси
Так, як заплітав колись твої...
Не твої сьогодні, мамо, роси
Й не тобі співають солов'ї.
Не для тебе сонце в небі сяє
І вночі підморгують зірки...
Як же тебе, мам, не вистачає
Й дотику легенького руки.
Я хотів сказати так багато,
Але в цій буденності не встиг.
Мамо, мамо, мила моя мати,
Ти не ступиш вже на мій поріг
І не усміхнешся вже лукаво,
Бо в далекі ти пішла світи.
Ми співаєм мамам в свято славу,
Але не навчились берегти...
Ветер заплетает вербам косы...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2017
Свидетельство о публикации №117051504340
Свидетельство о публикации №117051504340
Рецензии
