На смерть мого товариша... 06. 03. 2016 року

Мiй,майже брат,близька менi людина,
До строку вiдiйшла у тьмяну даль,
Лишивши по собi тяжку печаль,
Та вiд життя,скуйовджену руiну!!!
Цю невгамовну бiль,не зможуть подолати,
Нi довга черга днiв,нi тихий дзвiн ночей,
Згас погляд рiдних, лагiдних очей,
Як тяжко новину цю визнавати!!!
Вiтько-Вiтько,навiщо не до часу,
Курчаву, буйну голову зложив,
Ти для своеi щироi родини,
Ще сотнi справ потрiбних не зробив!
На протязi, не менш 30-тка рокiв,
Ми сперечалися, до бiйки, до вогню,
Лише чарчина, справжня чародiйка,
Все лiкувала, миттью, на корню!
I вже друззяки, разом у садочку,
Пicень спiвали,рiзних,до вина,
Бо що не дiй,а доля в нас одна,
Як голка жде розiрвану сорочку!
Одним життям жили, однi книжки читали,
Одну iсторiю настирливо вивчали,
Дитинство,юнiсть,зрiлicть прожили,
А душi,з рiзним змiстом здобули!
Його-"СТАРИЙ"-iконостас зiбрав чималий,
Бо видно-" ВОЯК "- був настирливий та вдалий,
У нього нагород, як в дурня папiрцiв,
А син,смiттям Бандерiвським розцвiв!
Йому Мазепи шлях,все не давав покою,
В полон скорiш пiти, не давши злидням бою,
Хранцузям,нiмцям,шведам, поляцюрам,
Або iще якiмсь, заокеанським шкурам!
Тепер-"ПШЕ ЕДНО"-будемо вiдвертi,
Бо вiн пiшов навiк, в полон у лапи смертi!
I лiг рядком, до батькiвського схрону,
Вiд рiзних ворогiв, зайнявши оборону!
               P.S.
Ще вуса не вкрилися фарбою срiбла,
На скронi не впали снiги,
Душа вiдлетiла до нового житла,
"Кiстлявiй"-сплативши борги!
Там всi однаковi,
I првi й не правi,
Там тричi ТВОРЦЮ все одно,
Ти Ленiн лукавой, чи Сталiн кривавий,
Фашист,людожера,собака Бандера,
Петлюра,чи батько Махно!
Усi заробили довiчного пекла,
Усiм попаде по рогам,
Бо дiйсно,говориться в старiй молитвi,
Хто,що заслужив,-"АЗ ВОЗДАМ!!!!!".

             К.В.Н. (Ярослав Галан).