тоска по родине

У далекім краю  я, незваний,  сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних  висот  крик лелечий я чую,
 Ой  як  серце болить,  ой  як  серце  болить.

У  чужій  стороні  все  не  так  як  удома,
А птахи   принесуть  із  далеких  - далек,
Так до болю , до  сліз  із   дитинства  знайоме,
Проводжаю  лелек,  проводжаю  лелек.

Тут  здається  все  є, усього  тут  достаток,
 Тільки  туга  тяжка день  за  днем  поглина,
Бо нема, як у нас, тих  білесеньких  хаток.
Навкруги  чужина, навкруги  чужина.

Зла  недоля  мене  довго  гнала  світами.
Я  пізнав  на  шляхах  і  зневагу  й  хулу.
Ой  як  часто у снах  бачив  я  за морями
Синьооку  Сулу, синьооку  Сулу.

За  лелеками  в  слід я  думками полину,
Бо недоля  мені  повернутись  назад.
У далекий  мій  дім, у  мою  Україну,
Бо  уже  снігопад,  бо уже  снігопад.

Привітайте ж  птахи  і вербу  і  калину,
Понесіть  мій  уклін,  доземний,  із  відсіль
На  могили  батьків,  на  мою  Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток  тугу і  біль