она искала идеал
Вона шукала ідеал
А він любив її безмежно
Безтямно і беззастережно
Й не стримував кохання шал
Завжди в усьому потакав
Вбачав у ній лише відраду
Не помічав підступність, зраду
Та на взаємність все чекав
А поруч з ним була не та
Не та що може зрозуміти
І горе й радість поділити
Жаль що змарновані літа.
Все. На минулому хрести.
Душа звільнилась від опіки,
і мабуть час найкращі ліки,
Нарешті спалені мости.
Та час від часу крадькома
Мов грушу сумнів душу трусить
І знає ж що забути мусить
А щось тримає, щось трима.
Вже ж їхнім веснам не цвісти.
Ятрить образа, біль голосить
Волає розум годі, досить,
А в серці тенькає - прости.
© Copyright: Уткин Евгений, 2017
Свидетельство о публикации №117051407229
Свидетельство о публикации №117051407229
Рецензии