В пiсенному полонi

Чарiвно музика лунає
I спiвом, голос неземний,
Наш настрiй змiнить так, буває,
Що бранцем вiзьме в полон свiй.

I серце вже iнакше б'ється -
Стаєш неначе сам не свiй.
Вiд пicнi плачеш чи смiєшся,
Чи розгортаєш мрiй сувiй...

Немов непiзнане вiдкрилось -
Чому то так бува - хто зна?
Давно вже пiсня закiнчилась,
А в серцi музика луна...

2000 р..


Рецензии