Клята темрява сердце крає,
Я немов навіжений ходжу,
Як по гострому леза краю,
І стиска волю примхи джгут...
Щось не так, бо не хочу Боже,
Я плекати нового життя;
Відчуваю, що так не можу,
Та в думках тільки хтиве сміття...
Пекла знов оточили сили,
Душу-здобич шматують гріхи...
Я молюсь до Христа про милість,
Від спокус врятував, щоб лихих.
З Неба голос лагідний, тихий,
Знову хтивість видалив геть,
Слово Боже дає сил жити,
І не крає душі нагла смерть.
Боротьба
© Copyright: Ярик Лобань, 2017
Свидетельство о публикации №117051411347
Свидетельство о публикации №117051411347
Рецензии