«Откуда столько силы ты берешь…»
Вильям Шекспир. Сонет 150
Красою сильна ти своєю неземною,
В тобі вона, щоб взяти владу наді мною.
Закоханий стає непевним і слабким,
Від почуттів до тебе також став таким.
Що грішні всі жінки, давно Шекспір підтвердив,
Цей гріх, як доброчесний, він любив відверто.
В коханні грішна є, таємна сила
«Любові, що руха Сонце і Світила»*
Любов я ніжністю у грудях відчуваю,
Жорстоко не суди, тебе я закликаю.
Ти, яка так миловидна і красива,
Зла у собі не маєш, бо вся ти – диво.
Люблю я те, що називав Шекспір гріховним,
Буває схованим воно за видом скромним.
________________________________________________
*Данте. Рай. Песнь 33. Эмпирей. Райская роза, строка 145
Сонет 150 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117051309591
Свидетельство о публикации №117051309591
Рецензии