Мам

Цей вірш я хочу присвятити тій,
яка подарувала мені крила.
Моя довіра і подяка лиш одній,
котра мене з народження любила.
Ще змалечку я досі пам’ятаю,
Вона мені завжди пісні співала.
Сон рідко бачила, я добре знаю,
бо часто бігала і ковдрою вкривала.
В садочок я в дитинстві не ходила:
Вона зі мною завжди була поряд.
Обід варила і мене гляділа,
із донечки не зводивши свій погляд.
А як на випускний в молодших класах
Вона мені до ранку сукню шила,
я пам’ятаю це, рожева із атласу.
На святі я була така щаслива!
Холодною зимою, коли я хворіла,
з термометром сиділа у руках.
Всю ніч не спала, хвилювалася, тремтіла
і сльози виступали на очах.
Кохання перше! Як таке забути.
Завжди підтримає і дасть пораду,
Підкаже, яку краще сукню одягнути,
яку на губи нанести помаду.
Цей вірш я хочу присвятити дамі,
яка шістнадцять довгих років вже зі мною.
Цей вірш присвячую коханій мамі,
котра своєю нас чарує всіх красою.