"О, как любовь мой изменила глаз..."
Вильям Шекспир. Сонет 148
Моя любов так часто бачить не дає
Життя реальність. В повнім я нерозумінні.
Світ збожеволів, загубив лице своє,
В собі ж я відчуваю почуття незмінні.
Зір у тумані мій, в імлі немовби він,
І перед ним лиш те, що привітати радий.
Не може зір прийняти дійсності новин,
Бо пристрасть, почуття до нього йдуть парадом.
Та розум хоче знать, чим відрізняюсь я,
Від тих, життя хто бачить зором, завжди вірним.
Вночі безсоння у очах, любов моя,
А поряд ти – з них радість ллється непомірна.
Життя реальність бачить не дає любов,
Я мов осліп, поклич, щоб відгукнувсь я знов.
Сонет 148-2 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117051307671
Свидетельство о публикации №117051307671
Рецензии