Дитинi й матерi молюсь...

Дитині й матері молюсь,
Мов образ бачу той, Святої,
Що в мир наш, повний горя й зла
Спасіння з сином привела,
Закривши лихо все собою.
І любо так, не надивлюсь,
Яким рожевим щастя цвітом
Життя квітчають наше діти,
Й сама згадаю, як колись
Тремтіла думкою ясною,
Коли мій син під серцем ріс.
Хотілось дихати і жити,
І не могла діждатись світу,
Ясного світу сонця й дня,
Щоб надивитись, напишатись
Своїм добром, своїм дитям!
Щоб всім сказати – це моє!
Це Божий дар, благословення,
Це той, хто роду покоління
Продовжить, світом понесе,
І скаже, що не намарне
Я по оцій землі ходила!
Благословення та людина,
Що в світ нове життя введе.
Крізь муку і гірку печаль,
Щоб у житті нас не спіткало,
Любов та, що не прагне слави,
Що чиста, мов води кришталь,
І за яку життя не жаль.
Любов ясна і світла – Мама.
Коротке слово, що вмістить
Весь світ з всіма його дивами,
Найбільше ж в ньому диво – мама,
Що на руках той світ держить.
За нього молиться, тремтить,
І кожен рух оберігає.
Благословенна будь в віки,
Великомученице мати,
За сонце, що у лоні спить,
За щиру думку з молитвами,
І за очей ясну блакить,
Що ласку ллють завжди струмками.
За все низький уклін прийми,
Жива ікона – жінка, мама.
Дитя міцніше пригорни,
Та шляхом світлим доведи
Дітей до зір, що сяють між тернами,
І на добро благослови!

Ольга Соколовська ©