Про Стамбул

Стоим на якоре, который раз в Стамбуле.
Передо мною плещется Босфор.
Вот здесь Европа, а вон Азия. Смогу ли
Вам рассказать, чем славен город с давних пор?

Не раз сей город поменял своё названье,
Приют давал купцам, рабам с античных дней.
Константинополь и Византий — всё в преданьи,
Но я скажу, друзья, вам больше за людей.

Вчера я с боцманом был в лучшем ресторане.
Сюда заходит часто сам Осман-фазан.
Его портрет найдёте вы в любом духане:
Великий плут и комбинатор его сан.

Он одному купцу продал трамвай и поезд,
Другому ратушу и мост через Босфор.
Купцы поверили разбойнику на совесть,
Что он — мэр города, а он хитёр-актёр.

Скажу по правде: турки — славные ребята!
Полно шатенов, чёрных, рыжих и льняных.
Орлиный нос, усы и кепка чуть примята,
А руки до чего натружены у них!

Сам видел как тащил носильщик пианино.
(Полно носильщиков, не надо лошадей!)
Два километра протащил, взвалив на спину,
По узким улицам. И не задел людей.

Был я в мечетях, по коврам ходил персидским,
Святой водою рот и ноги полоскал.
Перебирал я чётки, был к аллаху близким.
На алтаре передо мной коран лежал.

В домах трудяг водопровод ещё в новинку,
Электросвет в Стамбуле избранным горит.
Двадцатый век пришёл сюда наполовинку.
И полумесяц это, как бы, подтвердит.

Все жертвы бизнеса, кругом — одни контрасты.
Имеешь лиры — будет выпить и поесть.
Живёт, кто вертится, живёт лишь головастый,
Иначе можно между стульев больно сесть.

В любой день солнечный здесь зонт не забывайте:
Из окон могут вас нечаянно облить.
И лучше с девочками с улиц не играйте:
Набор джентльмена можно запросто схватить.

В порт не успел и спал в отеле, поневоле.
Стучалось в номер до утра ко мне бабьё.
— О, господин, вам одному не скучно, что-ли?
— Эх, будь я турок — посадил б вас на копьё!

Потомки Евы здесь убийственно грудасты
И можно женщину за пять секунд словить.
Но по ночам дерутся с ними педерасты,
Чтоб клиентуру на себя переманить.

В Стамбуле так: всё, что упало, то пропало.
Балкон отпилят, вынут деньги и часы,
Крышки от люков, урны, всё, что из метала…
Коль крепко спите — дерзко сбреют вам усы.

Дамы турецкие горячие как бани,
Да я и сам, как огнедышащий дракон.
Однако славные ивановские Мани
Им нос утёрли бы на праздник под хмельком.

Спустил в Стамбуле я последние доллары.
Зато гулял и пил, и ел как падишах,
Но вот во сне глаза жены моей, Варвары,
Словно цунами зародили в сердце страх.

Погрузка кончилась и завтра снова в море.
Как жалко рейд стамбульский покидать.
Старпом бодрит меня: «Увидишь Варю вскоре».
На что я нежно отвечаю: «Шёл бы спать!»

Уже печатает узлы корабль не хило.
Стамбул, до встречи! После Африки вернусь!
Я полюбил народ твой очень милый,
Но на турецкой даме вряд ли я женюсь.

В моей судьбе штурвалом правит Варя.
И к ней швартуюсь после рейса вмиг.
Она заплачет: «Бородатая ты харя!
Жену забыл, сын от тебя отвык!»

Четыре месяца жену буду лелеять,
Возить в коляске новых близнецов,
Чинить проводку и обои клеить,
И буду самый лучший из отцов.

Подует с моря — стану озираться.
И надоест мне в отпуске толстеть.
Я снова буду рейса домогаться,
За свой корабль всегда буду болеть.

Пойду вперёд, опять в Босфора горло.
Вновь папе плавать, снова маме ждать.
Во всех морях меня штормами тёрло,
А на лице от всех ветров печать

1987




Про Стамбул
(Переклад на украiнську мову автора С.Б.Александров-Снігур)

Стоїмо на якорі, який раз у Стамбулі.
Переді мною хлюпоче Босфор.
Ось тут Європа, а он Азія. Зможу
Вам розповісти, чим славний місто з давніх пір?

Не раз сей місто поміняв своє названье,
Притулок давав купцям, рабам з античних днів.
Константинополь і Візантій — все в преданьи,
Але я скажу, друзі, вам більше за людей.

Вчора я з боцманом був у найкращому ресторані.
Сюди заходить часто сам Осман-фазан.
Його портрет знайдете ви в будь-якому духані:
Великий шахрай і комбінатор його сан.

Він одному купцеві продав трамвай і поїзд,
Іншому ратушу і міст через Босфор.
Купці повірили розбійника на совість,
Він — мер міста, а він хитрий-актор.

Скажу по правді: турки — славні хлопці!
Повно шатенів, чорних, рудих і лляних.
Орлиний ніс, вуса і кепка трохи прим'ята,
А руки до чого натруджені у них!

Сам бачив як тягнув носильник піаніно.
(Повно носильників, не треба коней!)
Два кілометри протягнув, зваливши на спину,
По вузьких вулицях. І не зачепив людей.

Був я в мечетях, по килимах ходив перською,
Святою водою рот і ноги полоскав.
Перебирав я чотки, був до аллаха близьким.
На вівтарі переді мною коран лежав.

У будинках трудяг водопровід ще в новинку,
Електросвітло в Стамбулі обраним горить.
Двадцяте століття прийшло сюди наполовинку.
І півмісяць це, як би, підтвердить.

Всі жертви бізнесу, кругом — одні контрасти.
Маєш ліри — буде випити і поїсти.
Живе, хто крутиться, живе лише головатий,
Інакше можна між стільців боляче сісти.

В будь-який день сонячний тут парасольку не забувайте:
З вікон можуть вас ненавмисно облити.
І краще з дівчатками з вулиць не грайте:
Набір джентльмена можна запросто схопити.

У порт не встиг і спав у готелі, мимоволі.
Стучалось в номер до ранку до мене бабине.
— О, пане, вам одному не нудно, чи що?
— Ех, якби я турок — посадив б вас на спис!

Потомки Єви тут убивчо грудасты
І можна жінку за п'ять секунд зловити.
Але ночами б'ються з ними педерасти,
Щоб клієнтуру на себе переманити.

У Стамбулі так: все, що впало, те пропало.
Балкон відпиляють, виймуть гроші та годинник,
Кришки від люків, урни, все, що з кераміки...
Якщо міцно спите — сбреют вам вуса зухвало.

Дами турецькі як гарячі лазні,
Та я й сам, як вогнедишний дракон.
Однак славні іванівські Мані
Їм носа втерли б на свято напідпитку.

Спустив в Стамбулі я останні долари.
Зате гуляв і пив, і їв як падишах,
Але ось у сні очі дружини моєї, Варвари,
Немов цунамі зародили в серце страх.

Навантаження скінчилася і завтра знову в море.
Як шкода рейд стамбульський залишати.
Старпом бадьорить мене: «Побачиш Варю незабаром».
На що я ніжно відповідаю: «Йшов би спати!»

Вже друкує вузли корабель не хіло.
Стамбул, до зустрічі! Після Африки повернуся!
Я полюбив твій народ дуже милий,
Але на турецькій дамі навряд чи я одружуся.

В моїй долі штурвалом править Варя.
І до неї швартуюсь після рейсу вмить.
Вона заплаче: «Бородата ти харя!
Дружину забув, син від тебе вiдвик!»

Чотири місяці дружину буду плекати,
Возити в колясці нових близнюків,
Лагодити проводку і шпалери клеїти,
І буду найкращий з батьків.

Подме з моря — буду озиратися.
І набридне мені у відпустці товстіти.
Я знову буду рейсу домагатися,
За свій корабель завжди буду вболівати.

Піду вперед, знову в Босфору горло.
Татові знову плавати, знову мамі чекати.
У всіх морях мене штормами терло,
А на обличчі друк від усіх вітрів...

1987


Рецензии