Йшла Весна до Укра ни

Йшла Весна до України,
Несла воду- бо треба,
Нога в ямі підвернулась,
Впала Весна просто неба.

Просто неба простяглася
Бо нема дороги,
Там де було вже не стало-
Поламаєш ноги.

Юшка шо текла між ями,
Взялася морозами,
З ямами то і так не дуже,
А з кригою народ пильнуй за носами!

Чом сумує українець-
Не радіє снігу?
Бо на цій землі блаженій,
Лютий ворог діє!

Лютій ворог робить лютой
Будь яку погоду,
То шо мало буди добрим
Лиш собі в угоду.

Вкрав той ворог у народу
Голос хоче й волю,
Придушив святу свободу
І поганить долю.

Як підняти голову-
У холдній хаті,
Чекають у пітьмі
Діти на тато...

Тато рано не прийде
Бо жебраче тато,
Та і мати не йде
Бо нічого дати.

Віддають вони свій час:
Не дітям, а злидням!
Не дешевий куплять газ,
У злодіїв ситних...

А злодіїв у "раді",
Шобло, дупи гріє,
Бавляться людскою долей
І злочінной дієй.

Вкрали голос у народу:
Море вкрали, гори вкрали,
Вкрали степ і річку,
І в кишеню все поклали як блакитну стрічку...

Як у казці про Івасика Телесика,
Коваль виковав вражіні,
Шоб вражина чужим голоском,
Голову дурила дитині.

Бо немає поруч тата
І мати жебрачє,
І солодкими словами
Роблять з дітей звірячє...

Як би то могла Весна
Встати просто неба,
І дитині розказати
Як чтого ій треба.

Якби чули то батьки
То не знали б горя
Влітку перли би по рівній,
До теплого моря.

Коваль виковав мерзоті
І мерзота бавить
Кольоровою гидотой
Души люду травить.

Люди! Господом прошу,
Стоїть за спиною,
Не слухайте ви брехню,
Спілкуйтесь с собою.

Чуйте! Чуйте ви себе,
Заглядайте в очі,
І біда лиха мине,
День замінить ночі!

То є думала Весна
Лежачі під небом,
Сніг вкиває Україну
І в горах і степом.

Вся едина, вся така
Та поки шо в горі,
Не має часу в кріпака
Купатися в "свому" морі.

І скаже не один кріпак
Не правду Весна говорить,
Та на все у природи є час,
А людина сама себе творить...