Так далеко ніч зайшла...
Тебе в далі завела.
Ну а я доріг обривки...
В свою пам'ять занесла.
Світять зорі. Місяць ясний.
День минув лишень прекрасний.
Стихло все та прохолода...
Замінила ранок красний.
Зчервоніли хмарі й води.
Від тієї прохолоди.
Та траву укрив туман...
Вигляда з нього бур'ян.
А земля із чубом сивим...
Кучеряві стоять ниви.
Очманіло стоять ріки...
Береги їх мов повіки.
А на них лежать піски.
Та шумлять вночі ліски.
Птахи сплять а також звірі...
Їх не чутні голоски.
(Понкратова.О.В.)
Так далеко нiч зайшла
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117051203659
Свидетельство о публикации №117051203659
Рецензии
