Усе буває марним,
Коли тебе ведуть,
Щоб скинути у яму,
Де леви тіло жруть.
Ти мабуть вірив в щастя,
На лоні щирих дум,
Аж раптом, замість щастя,
Тебе чекає сум.
Життя – річ неосяжна,
скорочує свій путь,
Та люди зараз власне,
Самі собі ідуть.
В очах у них знов заздрість,
Тому сльозу не ллють,
й не за велику вартість
Кохання продають.
Відкрили вони браму,
І радісно ведуть,
Тебе до тої ями
Де леви тіло жруть.
Й не за велику вартість
Кохання продають:
За тридцять срібних грошей,
На смерть тебе ведуть.
Голгофа
© Copyright: Евгений Сорокин 3, 2017
Свидетельство о публикации №117051211519
Свидетельство о публикации №117051211519
Рецензии