Тато і мама десь в височині...
Пішли від нас і спокій весь забрали...
Орали, сіяли, збирали врожаї,
Своїх дітей на ноги піднімали.
Після війни нелегкі дні були:
Розруха, голод... На коліна не ставали,
Трудились важко, та коли могли
Тепло і щастя дітям дарували.
Пройшли роки, вони від нас пішли,
Від болю серце груди розривало.
Так рано дітям горе принесли,
Без них в життя з братами вирушали.
Багато вже з тих пір стекло води,
Та в серці не згасає моя туга.
Так рано від дітей своїх пішли
Батьки... Така важка без них дорога.
Їх з сумом згадувала кожен раз,
Що їх немає поряд вже зі мною.
А те тепло, що я отримала в той час
Онукам шлю, їх грію добротою.
Тато мама
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2017
Свидетельство о публикации №117051211429
Свидетельство о публикации №117051211429
Рецензии