Сонет 147 из цикла Шекспир по иному
Вильям Шекспир. Сонет 147
Любов – недуга. Від неї ліків не буває.
В житті своєму це перевірив кожний.
Тоді лиш трохи вилікуватись можна,
Якщо угамувати пристрасть, що буяє.
Любов – мов сонце. Осліплюючий промінь жару
У час вечірній спалити навіть може.
Душа від цього з пораненою схожа,
Бо, закохавшись, в тенета потрапляєш чару.
Ускладнення від опіків не легко лікувати,
Зарубцювалась щоб на серці рана.
Той, хто в літах, закоханий не рано,
Тому даремно від хвороби щось приймати.
Видужувать мені нема бажання,
Любов завжди - натхнення, покликання.
Свидетельство о публикации №117051210394