Вишиванка

Якось я спитав у себе –
України в чом душа?
З чим тебе, моя країно,
Можу асоціювати я?

Мабуть, з чимось особливим,
Чого в інших всіх нема,
Суто щось національне…
Шабля або булава?

Може, мазана хатинка
Із криницею й садком,
Із лози плетеним тином,
На даху лелек гніздом?

Може, ті вози з волами,
Що у фільмах бачив я?
Шапка смушкова з кожухом?
Бриль з соломи в чумака?

Може, кобза чи бандура?
Чи сопілка пастуха?
Може, різьблена тарілка?
Або люлька козака?

Ні, потрібна річ відома,
Знали щоб її усі,
Стародавнє і сучасне
Поєднала щоб в собі!..

Може, у горах трембіта,
Що за кілометри чуть?
Або верба чи калина,
Що над річкою ростуть?

Може, сало й паляничка?
Борщ, пампушки, галушки?
Чи вареники із м’ясом?
Або з сиром пиріжки?

Молока холодний глечик
Та гарбуз на баштані,
Соняшник, лани широкі,
Вітряні млини старі?

Так, всі речі ці звичайно
Є частиною тебе –
Той історії, культури,
Що в душі твоїй живе…

Але є іще щось мабуть,
Про що зовсім я забув…
Я згадав! Це ж вишиванка!
Як одразу не збагнув?!

Адже вишита сорочка
В українців є в усіх –
Зараз це данина моді,
В давнину – це оберіг!

В неї кутали дитину
При народженні батьки,
Їхали в ній воювати
З ворогами козаки…

Кажуть, в давнину орнамент
Підбирали під ім’я –
Отже, була неповторна
Вишиваночка твоя!

І хоч відійшли в минуле
Стародавні ті роки –
Ми й сьогодні вишиванку
Одягаймо залюбки!

Вишуканий візерунок,
Біла, наче перший сніг –
Коли ти її вдягаєш,
Годі й думати про гріх!..

Зазвичай у вишиванці
На свята до церкви йдуть,
Надягають на весілля,
Щоб ці дати не забуть!

Ще вдягаймо вишиванку
На свята державні ми –
Щоб побачила країна,
Як ми любимо її!   

А які дівчата гарні,
Що ці сорочки вдягнуть!
Бо така краса – природня,
Вона краща за всю «круть!»   

Ну а теплий місяць травень
Вишиванку вшанував –
Він свій день для привітання
Щиро їй подарував!

Бо сьогодні у нас свято,
Що нам радість принесло –
Днем сорочки-вишиванки
Називаємо його!

Ми у третій четвер травня
Відзначаємо його,
Нашу любу вишиванку
У цей день ми вдягнемо!