Ми — діти запорізького козацтва,
Нащадки українського кобзарства.
Минулися шевченківські літа —
Та дух бунтарства досі ще літа.
Дає наснаги нам у боротьбі
За мир, без панування ворожди.
У кожного із нас в душі — Тарас,
Ми з ним перемагали вже не раз.
Не згине нездоланна Україна,
Не зрадимо свого святого гімну.
Дарма не сподівайтесь, вороги,
Загарбати дніпровські береги.
Залізо поржавіє у гармат,
Втече із України супостат…
Замайорять повсюди прапори,
Жнива і небо — наші кольори!
Ми - дети запорожского казачества
© Copyright: Николай Дубовой, 2017
Свидетельство о публикации №117051105369
Свидетельство о публикации №117051105369
Рецензии
Дуже майстерний, і водночас дуже емоційний вірш! Цілком згоден з Вашею думкою - народ неможливо подалати!
Нових успіхів Вам!)
З повагою
Игор Голубев 27.04.2020 17:47 • Заявить о нарушении
Нових успіхів Вам!)
З повагою
Игор Голубев 27.04.2020 17:47 • Заявить о нарушении
