«Любовь – мой грех…»
Вильям Шекспир. Сонет 142
Любов – не гріх, тому мій гнів несправедливий,
Любов мені в житті уроки піднесла.
При ревнощах докорам бути без числа,
І сліз закоханих проллються цілі зливи.
Мені тепер лиш достеменно ясно стало:
Винити в зраді – я таких не маю прав.
Закоханий в довірі радощі пізнав,
Не довіряє хто – одержить бід немало.
Моя любов в рази грішніша від твоєї,
Якщо повірить у Шекспіра кругозір.
Берем корисне із сонетів до цих пір,
Шекспір примусив мислить творчістю своєю.
Безсмертні всі сонети, створені Шекспіром,
На запити життя в них відповіді ділом.
Сонет 142 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117051101398
Свидетельство о публикации №117051101398
Рецензии